Пішов із життя краєзнавець, автор путівників і альбомів Дмитро Малаков


9 січня пішов із життя Дмитро Малаков, краєзнавець, лауреат Премії імені Дмитра Яворницького Національної спілки краєзнавців України (2012).

Був братом українського графіка Георгія Малакова, про це повідомляє сайт Читомо. Об этом сообщает sigma-plus.in.ua со ссылкой на СМИ.

В кінці 80-х років спільно з Анатолієм Кончаковським він почав готувати експозицію для створення музею Михайла Булгакова.

Відреставрований за проектом і під керівництвом архітектора Ірини Малакової (дружини Дмитра Малакова), будинок на Андріївському узвозі, 13 відкрили 15 травня 1991 року, в день сторіччя від дня народження письменника. Музей там було створено дещо пізніше.

З 1992 року працював у музеї історії Києва.

Проживши все життя в Києві, Малаков передав безліч артефактів минулих епох із сімейної колекції для експозиції в музеях і на виставках.

Автор путівників: "По Брацлавщине" (1982), "По Восточному Подолью" (1988), "По історичних містах Київської Руси" (фото Є. Дерлеменка,1990), "Два береги Збруча" (у співавторстві з Оленою Крушинською та Юрієм Козорізом, 2008), "29 зупинок від Хмільника до Хмельницького" (2009), "Прорізна. Ярославів Вал" (у співавторстві з В.Галайбою, В.Грузиним та М.Кадомською), "13 київських зустрічей з Городецьким" (2011), "Від Кудрявця до Лук’янівки" (2014), "Між Бульваром і Кудрявцем" (2015), "Лук’янівка. Татарка" (2017), "Мала і Велика Житомирські" (2017), "Від „міста Ярослава“ до Либеді" (2017), "Київ столітньої давнини" (2017), "Шляхом Київ-Житомир" (2018); навчального посібника "Нариси з історії Києва"(2002 — у співавторстві з М. Кальницьким та О. Юрковою); альбомів: "Георгій Малаков" (1984), "Киев Михаила Булгакова" (1990, 1993 — у співавторстві з Анатолієм Кончаковським), "Золотоверхий Київ" (підтекстівки — 1995), "Печерськ" (під псевдо — 1996), "Книжкові знаки Георгія Малакова" (1998), "Київ. 1941—1943" (2000), "Тут був Євбаз, а потім — площа Перемоги" (2004), "Київ. 1939—1945" (2005), "Немирів у малюнках Георгія Малакова" (2008), "Минувшина Немирова" (2008), "Городецький. Виклик будівничого" (текст — 2008); "Київ. 1939—1945. Постскриптум" (2009), "Ніби й не було війни…" (2009), "У Києві 50-х" (2011), "Мальовнича Україна" (2011), "Георгій Малаков. Життя і творчість" (2016 — у співавторстві із Наталією Белічко), "Георгій Малаков. Життя в малюнках і спогадах" (2016), "На Львівській площі Києва" (2016);

монографій: "Архітектор Городецький. Архівні розвідки" (перше видання — 1999, друге видання, розширене і доповнене — 2013), "Особняки Києва" (2004 — у співавторстві з Ольгою Друг); "Прибуткові будинки Києва" (2009), "Архітектор Григор’єв. Київський спадок" (2010), "Архітектор Осьмак. Нездолана шляхетність" (2012), "Архітектор Безсмертний. Доцільність і естетика" (2013), "Архітектор Шехонін. Три епохи" (2017); спогадів: "Оті два роки… У Києві при німцях" (2002), "Кияни. Війна. Німці" (2008, 2010), "Повоєння. Спогади Киянина" (2013), "Долі киян (1941—1943)" (2017).


Джерело статті: “https://galinfo.com.ua/news/pishov_iz_zhyttya_kraieznavets_avtor_putivnykiv_i_albomiv_dmytro_malakov_305095.html”

ТОП новости

Вход

Меню пользователя